Жанри музики

Жанрів і напрямів, особливо в сучасній музиці, велике мнжество.

Це поп, реп, хипхоп, техно, транс, клаб, рейв, диско, джаз, блюз, фолк, але ж у них теж купа

так сказати внутрішніх жанрів.

А рок, панк рок, хард рок, хеві метал, треш метал, дез метал, дум, індастрі, і безліч інших.

Є медитативна, релаксаційна , еротична музика, музика для аеробіки, і так далі.

У класичній музиці, виділяють симфонічну, камерну, оперну та інші жанри.

А є ще бардівська пісня, шансон, і безліч інших напрямків.

І незважаючи на те, що кількість відвертого сміття в більшості жанрів більш ніж не маленьке, це не погано, це говорить про розвиток музики, її ускладненні та диференціації.

Для того, що зрозуміти, які жанри музики бувають, важливо зрозуміти, де лежить їх початок. Субкультура це детермінована угрупування людей, об'єднаних за інтересами, з однаковими світоглядом на життя і навколишній світ.Погляди, як і поведінка, і які то норми відрізняються в подібних угрупуваннях від загальноприйнятих. Першою субкультурою виникла у світі, вважається хіпі.

Які бувають субкультури - щоб було краще розібратися в тому різноманітті, яке існує зараз. Слід розділити всі субкультури за захопленнями, музиці, певного стилю в одязі і поведінці.

Якщо розглядати субкультури за жанрами музики, до них належать такі субкультури як репери - люди захоплюються стилем реп музики. Любителі хард музики і важкого металу, еніческой музики і.т.д. Якщо розглядати субкультури з боку захоплень, то до них можуть мати відношення такі як: толкіністи - любителі стилю фентезі, які на своїх зустрічах переодягаються у відповідний одяг і розігрують, цілі сценки. До цієї течії субкультури відносяться байкери, паркуристи, геймери і.т.д. Якщо розглядати субкультури по якому або стилю поведінки, одягу і до них відношення мають такі як: готи, стиляги, мілітарі, крайність з боку загальноприйнятих норм відрізняється угруповання фріки. Можна виділити субкультури, по яким або внутреней вірою, у яких навіть є якісь безумовні звичаї поведінки в угрупованні, наприклад, сумно відомі скінхеди.

Інструменти симфонічного оркестру

1. дерев'яні духові

• Гобої та англійський ріжок;
• Кларнети, бас-кларнет та кларнет-пікколо;
• Фаготи та контрафагот

     2. мідні духовні

• Труби;
• Валторни;
• Тромбони;
• Туба;

     3. ударні

• Серед найчастіше уживаних —Литаври;
• Трикутник;
• Бубон;
• Кастаньєти;
• Малий барабан;
• Тарілки;
• Великий барабан;
• Там-Там;
• Дзвони оркестрові;
• Дзвіночки;

     4. струнні

• Скрипки;
• Альти;
• Віолончелі;
• Контрабаси;

Історія розвитку

Відносно походження музичного мистецтва в 19-20 століттях були висунені різні гіпотези, згідно з якими витоками мистецтва були інтонації збудженого мовлення (Г. Спенсер), спів птахів та тварин (Ч. Дарвін), ритми роботи первісних людей (К. Бюхер), їх звукові сигнали (К. Штумпф), магічні заклинання (Ж. Комбар'є). В сучасній науці, що спирається на археологічні та етнографічні дані вважається, що музика розвивалася і поступово виділилася із первісного синкретичного прамистецтва, що містило в собі зародки танцю, поезії та інших видів мистецтва.Виділення музики в самостійний вид мистецтва відбувалося в період розкладу первісного строю. В цю епоху міфи різних народів фіксують уяву про музику як могутню силу, що здатна керувати природою, приборкувати тварин та зцілювати людей.Музична культура, а саме рабовласницьких та ранньофеодальних країн стародавнього світу характеризується діяльністю професійних музикантів, що служили в храмах, при дворах знаті, брали участь в масових обрядах. Вперше, окрім практичної та духовної функції, в музиці починають відособлюватися естетичні функції — наприклад, в Стародавній Греції проводились змагання музикантів, що виконували піснеспіви та інструментальні п'єси. Розвиваються різні пісенні і танцювальні жанри, в багатьох із них музика, поезія і танець зберігають первісну єдність. Виникають перші системи нотної фіксації (клинописна, буквенна), хоча переважаючою формою залишається усна. Виникають перші музично-естетичні вчення (наприклад, у Китаї — Конфуція, у Греції — Піфагора, Платона, Аристотеля, у Римі — Лукреція). Музика розглядається на практиці і в теорії як вид діяльності, близький науці, ремеслу, релігії, як засіб впливу на природу (магія) та людину (виховання моральних якостей), в зв'язку з чим встановлювалась сувора суспільна або державна регламентація використання музики різних видів (в тому числі окремих ладів)